Всем доброе утро! Раньше писала стихи, в институте .... Теперь мозги работают только в сторону бизнеса Smile . Так хочеться мужу признаться в любви стихами, годовщина была у нас недавно и период сейчас сложный, хочу ему приятное сделать . Поделитесь, кто какие знает красивые стихи - признание в любви love_smoll
_________________ Мне говорят, что я кошка...которая гуляет сама по себе. Я со всеми и ни с кем. Я нужна всем и не нужна никому. Я принадлежать не смогу никогда никому. Я часто молчу, возможно у меня нет слов, а может не считаю нужным отвечать.
Я перехала из родного города, так что все творчество к сожалению осталось дома в компе ...А по памяти не могу вспомнить так что б целиком и полностью
_________________ Мне говорят, что я кошка...которая гуляет сама по себе. Я со всеми и ни с кем. Я нужна всем и не нужна никому. Я принадлежать не смогу никогда никому. Я часто молчу, возможно у меня нет слов, а может не считаю нужным отвечать.
Відчувати приреченість власну -
не значить приреченим бути насправді.
Але ти чомусь називаєш себе марґіналом,
а я посміхаюсь, як завжди.
І які можуть бути іще питання,
коли на мене чекають міллер і пиво,
на тебе чекає твоя дружина,
коли між нами нічого немає.
* * *
козак із східного берега травня
втомлений сонний Сіріус
в якому краси не більше
ніж у вранішніх поцілунках
ніж у п’яних обіймах сходу
(японського або донецького крою)
кажеш, містика нас єднає,
відьомське зілля, похмілля
ой хмелю ж мій хмелю
та інша пісенна архаїка…
але наразі
ламкість цієї мітологеми
доводить утома
в твоєму погляді
* * *
завтра буде нове кіно
елітарне падіння у прірву
подорож вимерлими містами
мистецтво не знати самотності
пошук певної дози сміливості
достатньої аби зважитись
на знищення
невідправлених есемесів…
але зараз я мрію
сховатись маленькою зморшкою
в твоїх долонях
_________________ Глупость не освобождает от необходимости мыслить.
скрытый текст
Эх боюсь нарваться на жесткую критику, так как многие ни ритма ни рифмы тут не увидят.
Ну да ладно, умирать - так с музыкой
Proxen
Я чекаю терпляче, намагаючись в*їхати
в неокльові ідеї Броделя,
Частково думаю зовсім про інше та інших,
Частково залишаючись десь
поміж старими рипучими паркетинками
Тут не може бути борделю
Ця зала швидше схожа на французьку
Вісь Маятника
Музею.
Шоколадними перетинками
Сяють вишукані тріщини
Ти вище, ні
Трохи нижче за моє розуміння
Мене забирають,
Я – проксен.
Ти пишеш безглузді речі
Мені питають, навіщо.
Я не знаю.
Сенс
У тому, що для мене вони
знакові
Це не агон, а гени
Я хочу засинати, спати.
Де? Коли?
Коли ти перестанеш сідати
За тридцять три сантиметри від мене
Univira
Ламаються вії
З тріском
Та вишуканою безпосередністю
Я скидатиму їх
У смітник
Разом із сонячними променями
Розслоєними та відчуженими.
Ти прокидатимешся вночі,
Думаючи,
Що то лускаються
Бульбашки
Моїх посмішок.
Вранці станемо чужими ми.
Ти виноситимеш сміття
Із моїми віями
А поміж них
Порцелянові іграшки –
Половинки моєї
Венеціанської маски.
І так кожного ранку
Виконуватимеш свій обов*язок
Ретельно.
А я потраплятиму у твою примітивну пастку,
Немов метелик у майонезну банку
Складатиму крильця
І водитиму хоботком по товстих стінках.
Аж однієї ночі ти спатимеш міцно, не прокидаючись.
Тієї ночі я осліпну.
Да не сочтите за графоманство.
_________________ Поверь, что ты знаешь все ответы, - и ты знаешь все ответы. Поверь, что ты мастер, - и ты - мастер. (Р.Бах)
Психо ЧуднАя Фантазёрка
Репутация: 389
Возраст: 28
Зарегистрирован: 27.01.2008
Сообщения: 3732
Откуда: оттуда :)
Награды: Нет
Следующая тема Предыдущая тема
Вы не можете начинать темы Вы не можете отвечать на сообщения Вы не можете редактировать свои сообщения Вы не можете удалять свои сообщения Вы не можете голосовать в опросах